ЯКЩО ТЕБЕ ОБРАЖАЮТЬ ЛЮДИ, ЯК ТИ НА ЦЕ РЕАГУЄШ??

Якщо чесно то інколи я все сприймаю близько до серця, але частіше всього не звертаю увагу на образи...Можливо це все тому що, хочу бути трішки сильнішою маючи дуже слабкий характер... Думаю що люди як хрустальна ваза....Спочатку коли ваза ціла і без жодних дефектів то у неї мелодичне звучання, чарівний вид, і досить красиво виражені ознаки візерунка...Але коли хтось візьме вазу до себе то не зважаючи на зівялі квіти у ній і бруд вона всеодно буде мати дзвін...Та нажаль коли хоть раз її хтось кине чи вдарить від хрустальної вази відколюється маленький шматочок скла, після цього вся гармонія і мелодійність зникає появляється звук який дуже противно слухати...
Так і з людьми...Спочатку все ідеально, щастя, друзі, кохана людина, і ми ніколи не знаєм хто саме зробить нам боляче...Але коли нам роблять боляче образами і словами, то наше життя кришиться на осколи хрусталі...Всі ці осколки є наша біль і як би ми хрусталь не клеїли ми ніколи не почуєм звучання яке почули вперше....Ми ніколи не зможем викинути зі своїх спогадів образу яку нам причинили...
З моїм життям так же образи це біль і шматок хрусталі...