досить...не хочу!

Як приємно відчувати себе потрібною, знати ,що ти для когось усе життя і відчувати тепло рук кожного вечора... Хм...,яка банальщина...Ні! Чуєш,ні,не хочу більше цього!!! Не кожному судилось скуштувати смак цієї насолоди...і мені в цьому числі. Мені набридли пусті, беззмістовні розмови, більше не захоплює твій розум і не хочу більше ніколи бачити твої очі... Як боляче ,а одночасно страшно знову зазирнути в ці глибокі чорні очі і побачити там захоплення мною на деякий час,для ще одного пункту у списочку "Усі мої ляльки", а поруч гордість та величезне его. Я не дура і нічого не потрібно мені пояснювати,також не треба зникати безвісти і вдавати, що ми незнайомі, краще Я розтану у глибокому морі твого пофігізму сама...,благаю... Тебе не заболить, а мене може погубити...(...)