Перемога

Біла хата дерев'яна дах цей із соломи... Свята неділя Боже свято, радісно надворі... Навіть мати посміхнулась, що давно хворіє... Син побачив за стільки років, вона справді радіє...Мати каже йому любо "Тепер все добре сину...Тв от постріл, потім ще і небо спохмурніло... Чути дзвін, маршируют в вулицю солдати... Прийшли сина забирати.. плаче, плаче мати... Син говорить "Не плач мамо я живий вернуся... Виборю я перемогу й героем вернуся"... Пішов солдат лиш мати сумно його проводжає... Плаче гірко...плаче...плаче з горя помирає...Тяжко буде їй без сина жити на цім світі...Дуже важко бачити як уходят діти...\\  Сидить мати на подвір'ї сина виглядає...Цілий рік уже минув а звістки немає... Та от заходить листоноша, конверта вручає... Мати плаче від радості "що пише?" питає... Та не каже листоноша виходить із двору.. Мати тільки прочитала ридає від горя... Навіть в церкву не сходила в неділеньку Божу... Все чекає, виглядає сина на порозі... Та не вернувся він додому, не додержав слова.. Загинув на чужій землі з криком " ПЕРЕМОГА"