Детям

Певно часу сплине багато,i на старiсть згадаеш II. 
Ту що мало по малу вiд часу,очима молила - прийди. 
Поможи менi сину,старенькiй,ще десь рокiв iз двадцять колись, 
називав мене -Ненько без смутку,а тепер доживай свiй кiнець... 

Ти забув ту простору хатину, 
розмальовану в кухнi картину, 
бiлу,чисту ii скатертину. 
Ти цурався ii як людину!!!!!! 

I коли у верандi о пiвднi,пролунала остання година, 
коли погляд останнiй вчепився у дитячу фотокартку твою.. 
не було поряд з мамою сина,НЕ БУЛО НЕ БУЛО НЕ БУЛО!!!! 

Хай ще вдвiчi ти станеш славетним, 
хай удвояться роки твоi,але,як?-промiняти славетну свою доля на пару  годин? 

Нi,ти не встигнеш навiть згадати,увiснi тобi сняться не мати 
i не рiдна тополя iз небом, простирадлом окутуе тебе. 

Невже грошi настiко придатнi,що за них ти продав нiжну мати? 
Ти зробив залiзнii грати-I тим самим для себе капкан. 

I коли вже сидиш ти у крiслi,у старенькiй палатi дiдiв... 
на твоему обличчi свiтяться мислi...тяжкi спогати легких днiв... 
Немае там радостi,а болю, вистачить на Цiлий свiт... 
Одне я почула iз болем,"краще б я вмер ще то рiк"....